Синдром Осгуда-Шляттера: чому виникає біль нижче коліна у підлітків і як правильно діяти

Біль у передній частині коліна в підлітковому віці часто локалізується в ділянці горбистості великогомілкової кістки — кісткового виступу під надколінком, до якого прикріплюється зв’язка. Якщо дискомфорт посилюється під час бігу, стрибків або присідань і зберігається протягом кількох тижнів, варто звернутися до лікаря. Дитячий ортопед має підтвердити або виключити синдром Осгуда-Шляттера.

Що це за стан

Синдром Осгуда-Шляттера — це перевантажувальне ураження ділянки прикріплення зв’язки надколінка до горбистості великогомілкової кістки. У період активного росту кісткова тканина в цій зоні ще не повністю сформована, а сухожилково-зв’язковий апарат уже піддається інтенсивному механічному навантаженню.

Під час повторюваних скорочень чотириголового м’яза стегна зв’язка постійно натягується, що спричиняє біль, локальний набряк і чутливість.

Найчастіше стан виникає у дітей 10–16 років — у період піку росту. Синдром частіше зустрічається у тих, хто активно займається спортом із повторюваними стрибками та прискореннями: футбол, баскетбол, легка атлетика, гімнастика, танці.

Основні симптоми

Клінічна картина досить типова:

• локальний біль у передній частині коліна, нижче надколінка;
• посилення болю під час навантаження;
• болючість при натисканні на горбистість великогомілкової кістки;
• можливе помітне випинання (шишка, горбик) в цій зоні.

Ураження може бути одно- або двобічним. Загального погіршення стану або системних симптомів зазвичай немає.

Чи потрібні обстеження

У більшості випадків діагноз встановлюється клінічно — на підставі скарг та огляду. Рентген може знадобитися тоді, коли лікар хоче переконатися, що біль не пов’язаний із гострою травмою, наприклад відривом невеликого фрагмента кістки в зоні прикріплення зв’язки. 

Передній біль у коліні в підлітків може бути пов’язаний також із:

• пателофеморальним синдромом;
• тендинітом зв’язки надколінка;
• травматичними ушкодженнями.

Ключова відмінність — чітка локалізація болю саме в зоні прикріплення зв’язки до великогомілкової кістки.

Особливості лікування

Синдром Осгуда–Шлаттера є самообмежувальним станом. У більшості випадків симптоми зникають після завершення періоду росту.

Сучасний підхід не передбачає повної відмови від фізичної активності. Рекомендовано:

• тимчасове зменшення навантаження, уникнення болісних рухів;
• програму вправ ЛФК, орієнтованих на розтягування і зміцнення чотириголового м’яза стегна та задньої групи м’язів;
• прикладання льоду до зони набряку на 10–15 хвилин після фізичних навантажень для зменшення болю та запалення;
• короткочасне застосування НПЗП при вираженому болю.

Ортези або бандажі іноді використовуються як допоміжний метод для зменшення тракційного навантаження. Раннє звернення до лікаря дозволяє уникнути надмірних обстежень і необґрунтованих заборон спорту, зберігаючи активність дитини без шкоди для здоров’я опорно-рухового апарату.